Як будній день, початок робочого тижня перетворити на свято? Потрібно не багато - якісна українська музика: «Музасфера» С. Бабкін.

Як будній день, початок робочого тижня перетворити на свято? Потрібно не багато – лише взяти білети на виступ улюбленого артиста і насолоджуватися чудовим вечором…

11 грудня у Палаці Україна відбувся концерт Сергія Бабкіна, присвячений новому альбому співака «Музасфера». За тиждень «до», я почала ґрунтовно готуватися до концерту – слухати новий альбом. Скажу відверто, що не всі пісні «зайшли» відразу, адже це неодноразова попса, від якої вже на третій день прослуховування хочеться закрити вуха і більше не чути ніколи. У пісні Сергія Бабкіна потрібно вдумуватися, вслухатися, спробувати зрозуміти їх сенс, і тоді вони залишаються в серці і плейлісті назавжди. Їх хочеться прослуховувати під особливий настрій та погоду, смакуючи кожну нотку.  В останній день перед концертом половина пісень стали улюбленими, тому на зустріч з артистом йшла як на свято.

 

Заповнений хол Палацу. Не можна стовідсотково визначити вік аудиторії співака, багато молоді, але вагома частина людей у віці, є й діти. На годиннику сьома... Ніхто й не очікував вчасного початку – будній день, трудовий вівторок, фани поспішають на концерт. О восьмій світло гасне, вириваються аплодисменти, аудиторія тамує подих і починається дещо неймовірне. Вже перші акорди пісень змушують підспівувати, махати руками, а найсміливіших -  покинути місце й танцювати у проходах залу. Особливі овації залу для хітів «Де би я» та «Хто далі йде», «Пробач», «Але». Зал охоче підспівує артисту, що неймовірно радує Бабкіна. Нові пісні ще не встигли запам’ятатися слухачам, але вже зрозуміло, що більша половина альбому – хіти. Під час виступу співак намагається вести діалог з слухачем, а тому складається враження, що ти прийшов на зустріч до друга, співпереживаєш його емоціям, радієш разом з ним… Не помічаєш за Сергієм замашок народного артиста –  немає пафосу, коли приносять квіти - він ніяковіє. Іноді сприймаєш його, як друга, який у під’їзді під гітару душевно співає пісні, іноді - як дитину, яка радіє від того, що відбувається навколо. Концерт проходить на одному диханні, і коли артист прощається із залом, то стає сумно, і не віриться, що так швидко пролетіло півтори години. Звичайно ж, публіка не відпускає артиста без пісень «на біс»…

Люблю артистів, після концерту яких залишається післясмак. У голові ще довго лунають почуті пісні, хочеться ностальгувати  і мріяти. А ще хочеться, щоб пісні з сенсом у словах і музиці стали модними в Україні, та Сергій Бабкін збирав не лише Палац Україна, а щонайменше Олімпійський.